Тел.: (044) 500-84-34
АсМАП - ИНФОРМ
Ассоциация международных автоперевозчиков Украины
ТВ программа
"УкрАвтоКонтинент"
Номер 602 от 14.07.2019
Смотреть
Статьи
» Смотреть все
Дайджест
» Смотреть все
СЕРВІС АСМАП УКРАЇНИ
Деталі
Полезная информация
Таджикистан присоединенился к Дополнительному протоколу e-CMR В соответствии с официальным уведомлением Депозитария 9 июля 2019 года Республика Таджикистан присоединилась к Дополнительному протоколу к Конвенции о договоре международной дорожной перевозки грузов (КДПГ), касающемуся электронной накладной, принятому в г. Женеве 20 февраля 2008 года (далее – Дополнительный протокол), который вступит в силу для Республики Таджикистан 7 октября 2019 г. Таким образом, с 9 июля 2019 года 22 государства являются Договаривающимися сторонами Дополнительного протокола e-CMR.
Таджикистан присоединенился к Дополнительному протоколу e-CMR В соответствии с официальным уведомлением Депозитария 9 июля 2019 года Республика Таджикистан присоединилась к Дополнительному протоколу к Конвенции о договоре международной дорожной перевозки грузов (КДПГ), касающемуся электронной накладной, принятому в г. Женеве 20 февраля 2008 года (далее – Дополнительный протокол), который вступит в силу для Республики Таджикистан 7 октября 2019 г. Таким образом, с 9 июля 2019 года 22 государства являются Договаривающимися сторонами Дополнительного протокола e-CMR.
С 1 июля увеличились дорожные сборы в Дании, Люксембурге, Нидерландах и Швеции
Россия. С 1 июля повысился тариф в системе взимания платы с грузовиков "Платон"
» Смотреть все
Информация по странам
» Смотреть все
Контактная информация

Тел. (044) 500-84-34 (многокан.)
E-Mail: sova-ak@rambler.ru


Notice: Undefined offset: 1 in /var/www/asmap-inform.com/www/articles.php on line 127

ЦЕ ПОТРІБНО ЗНАТИ



ЦЕ ПОТРІБНО ЗНАТИ

 

Правові основи  міжнародних перевезень. Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

  Кінець ХХ  та  початок ХХІ століття   характеризуються   розвитком інтеграційних процесів і їх глобалізацією, які сприяють розвитку економічних відносин  між державами.  Важливу роль  в цьому процесі  виконує транспорт, зокрема, автомобільний, який є найбільш мобільним і дає змогу надавати послугу від «дверей до дверей».  Автомобільний транспорт України  здійснює значну частину  перевезень  на внутрішньому ринку  та  у міжнародному сполучені.   Правовою основою  цих перевезень вантажів  є  законодавство України та  міжнародні конвенції і угоди в галузі автомобільних перевезень.

 1. 1.  Національне законодавство.  Закон України «Про ліцензування  певних видів господарської діяльності»  від 01.06.2000 р. відносить  надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом до видів господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Ліцензування  здійснюється  на підставі нормативних документів  прийнятих у відповідності до вимог  Закону «Про автомобільний транспорт» редакція від 24.09.2008р. Цим нормативним документом встановлено, що до надання послуг з міжнародних перевезень вантажів допускаються   резиденти України, які  мають досвід роботи на внутрішніх  перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки. Він також  встановлює перелік документів, які  повинен мати  перевізник-резидент  при здійснені міжнародного перевезення та  перевізник-нерезидент, що здійснює перевезення  в Україну. Визначений орган, Служба міжнародних автомобільних перевезень,   на який покладені контрольні функції  за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.  Функціями контролю  є дотримання перевізником вимог міжнародних договорів, контроль технічного,  санітарного та екологічного стану транспортних засобів, перевірка вагових і габаритних параметрів, контроль та оформлення  дозвільних документів, облік транспортних засобів які здійснюють  міжнародні перевезення та перевірка транспортної документації.  Цей закон визначає вимоги до фахівців, які займаються організацією міжнародних  перевезень та  затверджує  документ, яким підтверджується їхня професійна кваліфікація.  У відповідності до вимог цього закону до міжнародних перевезень вантажів чи пасажирів допускаються резиденти України, які склали  обов’язковий  письмовий іспит на професійну придатність  Закон «Про транзит вантажів» від  20.11.2003 р. визначає  організаційні засади та здійснення транзиту вантажу різними видами транспорту, в тому числі і  автомобільним. Він не поширюється на  транзит пошти, багажу, зброї небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення,  експорт та імпорт товарів. Стаття 6  цього закону визначає перелік документів, які   супроводжують вантаж, залежно від виду транспорту. У разі транзиту вантажів автомобільним транспортом  до митних органів подається вантажна митна декларація  або книжка МДП.

  При перетині  державного кордону України стягується  єдиний збір з транспортних засобів  вітчизняних та іноземних власників згідно Закону «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 12.07.2001 р. Ставки єдиного збору  встановлюються ст.5 цього закону  і  залежать від місткості або загальної маси транспортного  засобу з вантажем  з розрахунку  проїзду  автомобільними дорогами за кожний кілометр проїзду.

 

 2.Міжнародні  нормативні документи.

а) загального характеру в галузі автомобільних перевезень; 

 При надані послуг з міжнародних перевезень застосовуються  конвенції   та   міждержавні угоди в галузі автомобільного транспорту, зокрема,

    «Конвенції про дорожній рух» 1968 р.,
    «Про дорожні знаки та сигнали» 1968р.,
  «Угода про  єдині умови офіційного затвердження про взаємне визнання предметів обладнання і частин механічних транспортних засобів» 1958р.,
   «Європейська угода про роботу екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення» 1970р. набрала чинності  з 05.01.1976 р.
  «Конвенція про обкладання податком дорожніх транспортних засобів, які використовуються для міжнародних перевезень вантажів»1956 р. вступила в дію з  29.08.1962 року.

 Цими   правовими актами  встановлені єдині для європейських країн основні правила дорожнього руху, вимоги до транспортних засобів  та водіїв, правила реєстрації транспортних засобів, розпізнавальні знаки країн, затверджені зразки міжнародних та національних  посвідчень  для водіїв. Також  ними здійснюється регламентація роботи при виконанні міжнародних  автомобільних перевезень,  вимоги яким мають відповідати водії транспортних засобів,  тривалість  керування автомобілем  та відпочину водіїв.   - Двохсторонні міжурядові угоди  про міжнародне автомобільне сполучення, якими визначається  порядок  проїзду  територією договірних сторін, дозвільна система   та інше.   

б) які регулюють митні питання автомобільних перевезень;                                                                                                   

-«Митна конвенція  про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП» 1975р.,  визначає перевезення вантажів  із дотриманням процедури використання книжки  МДП з перетином одного   чи декількох кордонів.
  -«Митна конвенція про тимчасове ввезення дорожніх транспортних засобів» 1959 р.,  регламентує тимчасове безмитне ввезення на територію однієї країни  для комерційних перевезень  транспортних засобів  зареєстрованих в іній країні при умові оформлення на транспортний засіб  гарантійного документу «Карнет де пассаж».
-«Міжнародна конвенція  про спрощення та гармонізацію митних процедур» 1982 р.  Конвенція  встановлює види контролю, якому підлягають вантажі при перетині  кордону та заходи  для полегшення  та скорочення простоїв  у пунктах пропуску.
-«Митна конвенція відносно контейнерів» 1972 р,  встановлює умови  тимчасового  безмитного ввезення контейнерів, умови використання  цих контейнерів, порядок допуску їх до перевезень під митними печатками та пломбами. А також зобов’язання про їх вивезення через три місяці та дозвіл для використання у внутрішніх перевезеннях  не більше   1 разу.

 

в) спеціальні перевезення
-«Європейська угода про міжнародне перевезення  небезпечних вантажів» 1957 р. Цією  угодою   уніфікуються  правила перевезення  небезпечних вантажів  і складається із двох частин, в1-й частині   складено перелік та класифікація небезпечних  вантажів,  в 2-й  частині  відповідність транспортних засобів, які   використовуються  для перевезення небезпечних вантажів, зокрема, вимоги до транспортних засобів;  порядок допуску їх до перевезень;  , правила які  повинні виконуватися при перевезенні; письмові інструкції екіпажу транспортного засобу;   вимоги до екіпажу  а також маркування та знаки небезпеки на транспортних засобах. А також вимоги до екіпажу транспортного засобу – це  проходження спеціальних курсів і наявність відповідного сертифікату.
- «Угода при міжнародне перевезення швидко псувних продуктів та про спеціальні транспортні засоби, які використовуються,  для цих перевезень» 1970 р. Ця Угода  визначає - спеціальні транспортні засоби, які використовуються для перевезення; визначає порядок перевірки відповідності транспортних засобів вимогам  перевезення;  регламентує  методи вимірювання та перевірки ізотермічних властивостей та ефективності системи охолодження (обігріву) спеціальних транспортних засобів; форма свідоцтв на  транспортні засоби, температурні режими перевезення;  встановлює строки та порядок проходження  огляду на відповідність  встановленим вимогам та  визначає  порядок видачі свідоцтва і хто його може видавати.

 Основним  нормативним  актом, який регулює автомобільні перевезення вантажів  у міжнародному сполучені є  «Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів» 1956 р.

 

 

2.Договір  на перевезення. У відповідності до  Конвенції, договір про перевезення  підтверджується складанням  вантажної накладної - CMR,  тобто накладна  є підтвердженням того, що договір на перевезення укладено. При  відсутності, неправильності чи втраті вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у  цьому  випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Якщо  не вказано інше, то сама по собі накладна  має силу договору. У відповідності до Конвенції  вантажна накладна обов’язково  повинна  мати абревіатуру «CMR» розміщену в овалі та  припис,  що «Це перевезення не дивлячись ні на які інші договори, виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного  дорожнього перевезення вантажів /КДПВ/.»  

Накладна складається   у 3-х оригінальних  примірниках, підписаних  відправником і перевізником. Перший примірник  передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Як правило, накладну складають у 6-8 примірниках, два з яких залишаються у перевізника, інші - для експедиційної компанії, митниці, тощо.  Якщо вантаж, який підлягає перевезенню, необхідно завантажити на декілька транспортних засобів, або якщо він є різнорідним  чи поділений на різні партії, відправник або перевізник має право вимагати складання окремої вантажної накладної на кожний транспортний засіб, що використовується, або на вантаж кожного роду чи на кожну партію вантажу.

Вантажна  накладна на міжнародне перевезення обов’язково містить такі дані:
а)дата і місце її складання;
в)назву та адресу відправника й перевізника;
с)місце і дату прийняття вантажу до перевезення;
d)місце його передачі одержувачу;
e)назву та адресу одержувача;
f)прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упаковки, а у випадку перевезення небезпечних вантажів — їх звичайно визнане позначення;
g)кількість вантажних місць, їх маркування та номери;
h)вагу вантажу брутто або кількість вантажу, виражену в інших одиницях виміру;
i)витрати, пов'язані з перевезенням (провізна плата, митні збори, додаткові та інші витрати, зроблені з моменту укладення договору до здачі вантажу);
j)інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей.

 У випадку необхідності накладна також може містити:
a) заяву про заборону перевантаження;
b) платежі, які відправник повинен сплатити;
с)суму платежу  за доставку вантажу;
d)оголошену вартість вантажу та суму, що відповідає особливій зацікавленості у своєчасній доставці вантажу;
e)інструкції відправника перевізнику стосовно страхування вантажу;
g) погоджений  термін, протягом якого  повинно бути  виконано перевезення;
f)перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть   внести у  вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною  та  визнають за необхідну. Обов’язок складання накладної належить  відправнику чи його представнику. Якщо перевізник вносить в накладну  необхідні дані, то вважається, що він діє від імені відправника.Вантажні накладні складені у різних країнах мають свої особливості  та розбіжності між номерами рубрик, що не є принциповим.

До вантажної накладної відправником  додаються необхідні документи, зокрема, -рахунок-фактура (інвойс)  до якого вноситься  інформація про реквізити продавця    і покупця  вантажу;  маркування  і код  товару, кількість місць і тип упаковки;  вага брутто, кг, об’єм  у метрах кубічних; вартість товару; банківський рахунок для платежу  за товар.

Рахунок – фактура  оформляється на кожну партію товару, якщо їх декілька   і якщо декілька вантажних  приміщень. Вартість товару,  яка  вказана в накладній є підставою для  визначення  розміру митних платежів  при митному оформлені вантажу одержувачем;

 -фітосанітарний сертифікат  видається на кожну партію товару рослинного походження при проходженні  фітосанітарного контролю. Цьому контролю також підлягають транспортні засоби,  упаковочні матеріали, тара  та  контейнери;

 - ветеринарний сертифікат  видається на перевезення  товару тваринного походження, живих тварин  та кормів для них. Сертифікат видається органами ветеринарної інспекції країни відправлення. При відсутності цього сертифікату ввезення товару в іншу країну  неможливе.

 - пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості, інші документи, необхідні для проходження товаром митного контролю.  Відправник може надати й іншу інформацію  та документи на вимогу перевізника.

 3.Прийняття вантажу та виконання  перевезення.

Приймаючи вантаж, перевізник перевіряє:
 а) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування на нумерації місць;
 б)зовнішній стан вантажу і його упаковки. Більш детальний контроль проводиться тільки по вимозі відправника і за його рахунок. Це дає можливість уникнути помилок, втрати вантажних місць та інше. Разом з тим, перевезення вантажу в закритих і запломбованих причепах декількома перевізниками робить практично неможливим визначення стану вантажу по зовнішньому вигляду. У цьому разі, та якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у пункті а) повинен зробити обґрунтоване застереження у вантажній накладній (рубрика 18 ) а також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов’язкової сили для відправника, якщо останній не погодився з ними і не взяв по ним зобов’язання не зробив про це запис у вантажній накладній. Якщо накладна не містить спеціальних застережень перевізника, та якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали даним, які містилися у вантажній накладній.

Внесення у накладну застережень представляє собою ефективний спосіб захисту перевізника від можливих вимог з боку одержувача вантажу по відшкодуванню збитків та витрат, але вони не звільняють його від відповідальності у разі невиконання ним своїх обов’язків, виходящих із умов договору.

 Конвенція CMR не регулює перевірку завантаження та розміщення вантажу в автомобілі. Не дивлячись на це, згідно інших нормативних документів, які регулюють правила перевезення вантажів, перевізник повинен перевірити завантаження та розміщення вантажу належним чином. При перевезені вантажу перевізник повинен дотримуватися положень вказаних в накладній. Невиконання договору перевезення може привести до того, що перевізник буде нести відповідальність перед відправником і одержувачем вантажу.

Якщо певні обставини перешкоджають доставці вантажу до пункту призначення, перевізник зобов'язаний звернутись до відправника або одержувача за інструкціями щодо наступних дій. В Конвенції не згадується про форму інструкцій, але на наш погляд вони повинні мати письмову форму. Отримані таким чином інструкції є обов’язковими для виконання перевізником. В цьому випадку перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи витратами на їх виконання. У будь якому разі перевізник зобов’язаний негайно вжити заходів для збереження вантажу, якщо подальше перевезення є неможливим, особливо, якщо це небезпечний вантаж.

По прибуттю до місця призначення перевізник разом з вантажем передає одержувачу другий примірник накладної, в обмін на розписку. Під розпискою розуміється доказ отримання вантажу, це печатка або штамп одержувача у 24 рубриці вантажної накладної, який підтверджує виконання договору перевезення і звільняє перевізника від обов’язків перед відправником. При винекнені обставин, що перешкоджають здачі вантажу після прибуття його до місця призначення, перевізник зобов’язаний запитати інструкції у відправника вантажу. Після того як одержувач вантажу дав інструкцію передати вантаж іншому одержувачу і виникли перешкоди з передачею вантажу, змінюючи тим самим зміст вантажної накладної, то в цьому випадку перевізник повинен вимагати інструкції не у відправника, а в першого вантажоодержувача, який замінює відправника. У разі відмови одержувача прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися ним без надання першого екземпляра накладної. Вантажоодержувач, незалежно від відмови, може вимагати видати вантаж, до моменту отримання перевізником інструкцій від відправника.

Положення Конвенції відносяться як до звичайних перевезень, так і до перевезень небезпечних вантажів, чим встановлюють певні права та обов’язки відправника вантажу. Якщо відправник передає перевізнику небезпечні вантажі, він повідомляє його про точний характер небезпеки, і зазначає, у разі потреби, заходи безпеки, яких необхідно вжити. Якщо цю інформацію не внесено до вантажної накладної, тягар доказу, у якийсь інший спосіб того, що перевізник знав про точний характер небезпеки, яку несе перевезення згаданих вантажів, лежить на відправнику або одержувачу. Внаслідок цього небезпечні вантажі, про характер яких перевізник не був обізнаний за умов, зазначених вище, можуть бути в будь-який момент і в будь-якому місці вивантажені, знищені чи знешкоджені перевізником без компенсації; більш того, відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, спричинені передачею цих вантажів для перевезення чи їхнім перевезенням.

Перевізник зобов’язаний довести вантаж до місця призначення без пошкоджень і в узгоджений строк. Згідно зі ст.17 Конвенції він несе відповідальність за повну чи часткову втрату або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Прострочення доставки вважається, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін. Також вважається прострочка в доставці, якщо не було узгодженого термін і фактична тривалість перевезення перевищує час, необхідний для доставки вантажу сумлінному перевізнику.

Той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має пред’явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Часткова втрата вантажу, його пошкодження визначаються при передачі вантажу одержувачу. Виявлені при перевірці кількості місць та ваги недостача, пошкодження, псування підтверджуються відповідними відмітками в екземплярах накладної і складанням акту чи іншого по назві документу, назви якого не впливають на його смисл, в якому вказуються кількість недостачі та пошкодженого вантажу. Акт підписують члени комісії у складі одержувача вантажу, перевізника, представника митниці чи торгово-промислової палати. Про втрату чи пошкодження вантажу одержувач повинен повідомити перевізника. Факт приймання вантажу є доказом того, що вантажоодержувач отримав вантаж у стані, описаному в накладній. Якщо у накладній не зазначено умов, який стан повинен мати вантаж при його отриманні перевізником, то, як правило, допускається його належний стан, а також непошкодженість упаковки, відповідність маркування й номерів вантажу відомостям, вказаним у накладній.

4.Відповідальність перевізника

Перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов’язки, як з власні дії і недогляди. Згідно з загальними правила відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності:
 а) даних зазначених у пунктах b), d),e),f),g),h) та j) пункту 1 статті 6 Конвенції;
 б) даних зазначених у пункті 2 статті 6;
 с) будь-яких інших даних чи інструкцій , що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних. Це означає що відповідальність за вірне складання вантажної накладної покладено на відправника., навіть у тому випадку, якщо по його проханню вона оформлена перевізником.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що втрата, збитки чи затримання доставки вантажу виникли у результаті:
 - з використанням відкритих без тентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;
 - з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках коли, вантажі що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;
 - з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;
 - з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, поломці, корозії, гниттю, усушка, нормального витоку або дії шкідників;
 - з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;
- з перевезенням худоби.
 - настання обставин, яких перевізник не міг уникнути, і наслідків, яких він не міг відвернути.
В останньому випадку перевізник повинен довести, що він діяв правильно для уникнення шкоди. Якщо відповідно до вище вказаного перевізник не несе відповідальності за втрату вантажу, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки. Відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника призупинити транзит, змінити місце призначення вантажу чи передати його іншій особі, не вказаній у накладній. Ця інша особа не має права призначати іншого вантажоодержувача. Але відправник не може здійснювати зазначеного права, якщо другий екземпляр накладної вже вручено конкретному вантажоодержувачу чи одержувач вимагає від перевізника на підставі своєї квитанції надати йому другий екземпляр накладної та вантаж. Одержувач має право розпоряджатися вантажем з моменту оформлення накладної, якщо відправником до неї внесено відповідне застереження.

 

Відповідальність перевізника усувається або обмежується, якщо позовні вимоги випливають з цивільного позадоговірного правопорушення, а не з порушення договору. Перевізник зобов’язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Визначення розміру компенсації вантажу розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його до перевезення. Цей критерій є сприятливим для перевізника, оскільки вартість вантажу у місці призначення, внаслідок предполагаемой прибутку , який буде отриманий, більше ніж в пункті відправлення. Для визначення вартості вантажу використовується біржова котирування, а при її відсутності поточна ринкова вартість. При відсутності однієї і другої звичайна вартість товару такого роду та якості. Однак розмір відшкодування не може перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. «Франк» означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900. ст. 23 КДПВ).
Крім того, перевізник повністю відшкодовує витрати, пов'язані з перевезенням, митні збори та платежі та інші затрати пов’язані з перевезенням.
У випадку затримання доставки вантажу розмір відшкодування збитків обмежується витратами на перевезення, якщо позивач може довести, що йому заподіяно таку шкоду. Норми Конвенції передбачають умови компенсації за затримання в доставці вантажу.

5. Пред’явлення позовів та претензій, строк позовної давності. Термін позовної давності для вимог, що випливають з довогору перевезення, на яке поширюється Конвенція, встановлюється в 1 рік. Але при умисному заподіянні шкоди або внаслідок неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом чи арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності складає 3 роки. Відлік цього строку починається:
а) у випадку часткової втрати, пошкодження або прострочення доставці вантажу — з дати доставки;
б) у випадку повної втрати — з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, якщо узгоджений термін не встановлений - із шістдесятого дня з дати прийняття вантажу перевізником для перевезення;
в) у всіх інших випадках — по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується. Також не зараховуються при обчислені термінів що вказані у Конвенції день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача.

При пред’явлені претензії в письмовій формі припиняється відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник також у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. Позовному порядку передує пред'явлення письмової претензії до перевізника. Якщо перевізників декілька, позивач повинен повідомити того з них, до якого він має намір заявити позов. У справах по перевезенню яке здійснюється у відповідності до Конвенції, позивач може звернутись до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, а також до судів або арбітражів на території якої:
 а) відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір;
 б) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.
Якщо позов знаходить на розгляді у суді або арбітражі, або стосовно такого позову було винесено рішення, то новий судовий розгляд між тими самими сторонами на тій же підставі не допускається, за винятком коли рішення суду, в якому був пред’явлений перший позов, не підлягаю виконанню у країні, в якій подано новий позов. У Женеві 5 лютого 1978 p. держави-учасниці згаданої Женевської КДПВ 1956 p. уклали
Протокол до цієї Конвенції. У ньому по-іншому трактується розмір відповідальності, зазначений у згадуваній ст. 23 КДПВ. Встановлено, що розмір відповідальності не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниці за 1 кг відсутньої ваги брутто. Вказана стаття доповнена нормами, у яких роз'яснено поняття та застосування розрахункової одиниці. Нею вважають одиницю спеціальних прав запозичення, яка визначається Міжнародним валютним фондом (далі — МВФ). Вказаний розмір розрахункової одиниці перераховують у національну валюту держави, суд якої розглядає справу на підставі вартості цієї валюти у день винесення рішення або у день, визначений домовленістю сторін. Виражена у одиницях спеціальних прав запозичення, вартість національної валюти держави, що є членом МВФ, обчислюється у відповідності з методом оцінки, який використовує МВФ для своїх операцій та угод на час їх вчинення. Якщо держава не є учасницею вказаної організації, для обчислення застосовують метод, встановлений державою, у якій відбувається таке обчислення.

 

Якщо національне законодавство держави, що не є членом МВФ, унеможливлює обчислення, держава у момент ратифікації чи приєднання до Протоколу до КДПВ або згодом може заявити про застосування на своїй території максимальної межі відповідальності, яка складає 25 розрахункових одиниць. У такому випадку розрахункова одиниця відповідатиме 10/31 г золота 0,900 проби. Перерахунок зазначеної суми у національну валюту відбувається відповідно до національного законодавства зацікавленої держави.

 


 1. Сфера застосування Конвенції.  Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) або CMR Конвенція (Женева, 19 травня 1956 року). Україна  приєдналась до Конвенції  1 липня 2006 року.  Конвенція  розділена на 8 розділів: 1 –й сфера застосування; 2-й  особи,  за яких перевізник є відповідальним; 3-й  укладання  і виконання договору; 4-й  відповідальність перевізника; 5-й  претензії та позови; 6-й  положення, які стосуються перевезення, що здійснюються послідовно декількома перевізниками;. 7-й недійсність умов, які суперечать Конвенції і 8-й розділ заключні положення.  Вона застосовується, до будь-якого договору  автомобільного перевезення вантажів транспортними  засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце  прийняття вантажу для перевезення і місце  для доставки, знаходяться  у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. У разі  відсутності  однієї  із названих умов застосування Конвенції (КДПВ)  виключається.  Відповідно до змісту конвенції транспортний засіб це – автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи, що відповідають ст.4 Конвенції про дорожній рух від 19.09.1949р.

   Умови Конвенції не поширюються на перевезення:
    - які здійснюються відповідно до міжнародних поштових конвенцій;
    -  перевезень небіжчиків;
    -  перевезень обстановки  та  меблів при переїздах.

2010-04-08
Смотреть все
Комментарии к статье: 0

Добавить комментарий:
Имя:
Сообщение:


Обратная связь


Погода

Цена на топливо в Украине

Цена на топливо в мире

Пробки

Прогноз погоды в Киеве » Украина Цены на бензин Стоимость топлива по странам мира
Все права защищены © Перепечатка материалов разрешена только при условии размещения ссылки на сайт!